АНРІ МАТІСС КОЛЬОРОВА РЕВОЛЮЦІЯ ЄВРОПЕЙСЬКОГО МИСТЕЦТВА

Анрі Матісс часто казав, що колір і лінія — це сили, а у грі цих сил, у їхній рівновазі приховано таємницю створення всього сущого. Колір справді дуже багато відіграє у картинах Матісса. Колір — не просто засіб передачі особливого бачення талановитого француза, не тільки мова, якою митець говорить із глядачем, а цілий світ, на створення якого покладено життя. Анрі Матісс — один з найвідоміших та найталановитіших художників ХХ століття. Саме він дав початок недовговічному, але досить вагомому художньому напрямку — фовізму. Послідовники фовізму, натхненні Ван Гогом та Гюставом Моро, замість м’якого та натурального кольору надавали перевагу суб’єктивному. І саме Матісс став першим, хто ризикнув повністю розірвати зв’язок між живописом, реальністю та оптичним кольором. На його картинах легко могли бути зображені люди з зеленими носами або яскраво-помаранчевим тілом. «Я малюю не жінок. Я малюю картини», — казав Матісс. Багатогранність творчої спадщини французького імпресіоніста
легко пояснюється його любов’ю до подорожей (а звідси запозичення різноманітних кольорових гам) та експериментів. Матісс легко міг створити композицію під впливом кубізму і тут же намалювати яскраві ескізи з життя марокканських жителів.

Найвлучніше власну творчість описав сам Матісс: «Я пишу не речі. Я пишу різницю між речами».

До мистецтва через прилавок
Анрі Еміль Бенуа Матісс народився 31 грудня 1869 року в маленькому містечку на півночі Франції. Його дитинство пройшло за прилавком магазину батька — успішного продавця зерна. Зі світом мистецтва майбутнього художника познайомила мама — Елоіза Анна Жерар, яка обожнювала розписувати кераміку.

Старший Матісс бачив свого сина спадкоємцем та продовжувачем сімейної справи, але Анрі вирішив по-своєму та відправився у Париж вивчати юриспруденцію. Після отримання права працювати за спеціальністю хлопець повертається у рідні краї та влаштовується помічником адвоката.

На долю майбутнього героя Франції великою мірою вплинув випадок. У 1889 році Матісс потрапляє до лікарні з приступом апендициту. Щоб розважити сина, який зліг на два місяці, мама Анрі купує йому фарби, альбоми та інші художні знаряддя. Матісс спочатку просто перемальовує кольорові листівки, але так захоплюється малюванням, що після одужання одразу ж записується в школу для креслярів, ігноруючи заборони батька.

Знайомство із кольором
Після двох років навчання Анрі остаточно прощається із юридичною практикою і переїжджає до Парижа, де вступає в Академію Жуліана — приватну мистецьку академію. Матісс старанно працює над постановкою руки, вивчає основні закони композиції та будови тіла людини, готуючись до вступу в найпрестижніший художній навчальний заклад — Школу витончених мистецтв. Але стати її студентом хлопцю вдається тільки у 1895 році. Під час навчання Анрі ретельно копіює експозиції Лувра, потрапляє під вплив свого вчителя Гюстава Моро та захоплюється японським традиційним живописом.

Улітку 1896 року відбувається доленосна зустріч: на острів Бель-Іль, де відпочивав Матісс, приїжджає відомий австралійський художник Джон Расселл. Австралієць був надзвичайно ерудованим і саме він познайомив Анрі з імпресіонізмом, подарував два малюнка Ван Гога і, за словами Матісса, став йому «вчителем, який відкрив теорію кольору».

Саме тоді Анрі здобуває перший успіх: п’ять його картин виставлено в салоні Національного товариства витончених мистецтв, і одна з них — «Читачка» — була куплена для президентської резиденції.

1889 рік Матісс зустрічає в Лондоні, де досліджує картини Вільяма Тьорнера, а потім подорожує Корсикою та півднем Франції. Повернення у Париж приносить гірку звістку: помер улюблений колега Гюстав Моро, а його наступник не бажає бачити Анрі у Школі витончених мистецтв.

В той час Матісс починає відвідувати вечірні курси скульптури. Фінансові проблеми змушують його почати працювати художником-декоратором (зокрема, займався декоруванням Всесвітньої виставки в Парижі). Виснажлива робота не тільки приносить копійчаний заробіток, а й бронхіт. Анрі довго лікується: спочатку в Швейцарії, а потім вдома у батьків. Невдачі так підкосили художника, що він задумується над закінченням кар’єри живописця.

Розквіт Матісса
Початок XX століття стає для Матісса часом творчого пошуку. Він купує безліч картин своїх улюблених імпресіоністів і роками вивчає структуру живопису і роботу з
кольором. Влітку 1904 року Матісс переїжджає на південь Франції й там, використовуючи техніку крапкових мазків, створюєсвій перший шедевр «Розкіш, спокій та на солода», а вже через рік закладає початок для стилю під назвою «фовізм». Як напрям, фовізм був актуальний лише десять років, але саме цей рух вивів мистецтво за рамки суворого реалізму.

Восени Анрі Матісс презентує на виставці дві знакові роботи: «Відчинене вікно» і «Жінка у зеленому капелюсі». Сама виставка стає скандальною і підвищує вартість картин художника. У травні 1906-го Матісс відвідує Алжир і закохується в орнаменти Сходу. Паралельно з цим він захоплюється примітивізмом та японською ксилографією (гравюрою на дереві).

Матісс багато подорожує: Італія, США, Німеччина, Африка. Мистецтвознавці вважають період між 1906 і 1907 роками піком творчого росту художника. Він співпрацює з багатьма  европейськими митцями, а після тріумфального показу балету Дягілєва, до якого Анрі створював декорації, отримує звання кавалера ордена Почесного легіону.

Початок Другої світової війни гальмує творчий шлях Матісса: у його роботах усе більше з’являється асиметрія. Швидке погіршення здоров’я змушує художника значно спростити стиль. Тоді ж Матісс розробляє техніку поєднання зображення із обрізків паперу, досягаючи гармонії між малюнком і кольором.

3 листопада 1954 року Матісс помирає, і вся Франції оплакує одного з кращих художників ХХ століття.