Медреформа у гречаному вимірі

Євген Найштетік — магістр міжнародного бізнесу, магістр маркетингу, магістр соціальних технологій, керівник корпорації Планекста (Лос-Анджелес, США), керівник рекордного кардіоскринінгу в Україні, співзасновник біотехнологічного криптофонду Vanhealthing.

На сьогоднішній день широко висвітлюється проведення неіснуючої медичної реформи, яку так потребує українське суспільство. Система державної влади демонструє тотальну імпотенцію і не пропонує жодного механізму встановлення сталої моделі соціально-економічних відносин для забезпечення необхідних сил та засобів з метою пом’якшення ризиків для здоров’я українських громадян.

Належна практика врядування в охороні здоров’я в першу чергу ґрунтується на забезпечені механізмів попередження та ліквідації наслідків станів, які загрожують життю людей.

Це означає, що дієва реформа мала б у першу чергу вирішити питання мінімізації випадків смерті від серцево-судинних та онкологічних захворювань, забезпечення донозологічної діагностики і раннього виявлення, створення умов для ефективного медичного втручання та інформування пацієнтів щодо їхнього здоров’я. Натомість псевдореформою пропонується відкупитись від пацієнтів обіцянкою грошей, зіставних із мішком гречки.

Навіть якщо вже говорити цинічною мовою економіки охорони здоров’я, то за інших рівних умов повернути до роботи працездатну людину для відтворення ВВП і населення значно вигідніше, ніж новонародженого. В існуючих умовах державного забезпечення українці мають усвідомити, що прийшов час розпочати планувати видатки на своє медичне забезпечення. По-друге, основні причини смерті дітей до 5 років можуть бути спокійно відвернені вакцинацією, рівень охоплення якою в Україні рекордно просів. Що стосується таких причин смерті, як через вживання наркотичних речовин, алкоголю і ДТП, то тут рішення лежить взагалі не в медичній площині. На превеликий жаль, на рівні керівництва галуззю немає розуміння ціни охорони здоров’я. Цей сегмент складає більш ніж 10% глобальної економіки та є одним з базових для сталого економічного відтворення. Існуючі у світі моделі охорони здоров’я працюють з такими частками валового внутрішнього продукту: модель Беверіджа (як у Великій Британії та Канаді) ― не менш ніж 8%, модель Бісмарка
(як у Німеччині та Ізраїлі) ― не менш ніж 10%, модель національного страхування (як у США) – не менш ніж 12%. При цьому в першому випадку основний фінансовий тягар лягає на державний бюджет, у другому ― на бюджет некомерційних страхових фондів чи лікарняних кас, а в третьому ― на комерційні страхові компанії. Треба відмітити, що коли розраховується запланований режим фінансування, мається на увазі частка реальної економіки країни. На поточний момент, враховуючи, що за даними Світового банку майже половина економіки України перебуває в тіні, а також значні зовнішні запозичення, можна з упевненістю зробити висновок про те, що через державний бюджет перерозподіляється загалом близько 20% валового внутрішнього продукту. Це означає, що для того, щоб забезпечити працездатність державної медицини, треба виділяти половину державного бюджету
України, що не реалістично. Тому зміна державної моделі охорони здоров’я на таку саму згідно із Законом України «Про державні фінансові гарантії медичного обслуговування населення» не має жодного сенсу. Крім того, суспільству пропонують створення чергового державного монополіста ― Національної служби здоров’я, який в умовах дефіциту державного бюджету перетвориться на розсадник корупції та інструмент політичного тиску на органи місцевого самоврядування.

Сутність нинішньої псевдореформи охорони здоров’я — це гречка. Не вирішує жодної нагальної проблеми охорони здоров’я, що актуальна сьогодні та зараз. Не може бути оцінена як скільки-небудь значущий ресурс охорони здоров’я. Не залучає тіньову економіку. Не вибудовує соціально-економічні відносини для пом’якшення ризиків для здоров’я.
НІЧОГО.
Банальна спроба підкупу виборців обіцянкою за рахунок працівників охорони здоров’я. 10 кілограмів гречки — річне покриття «первинки» на людину. Серйозно? Може, краще жити по-людськи, а не «по-новому», пане Петре Порошенко?

Альтернативою є запровадження в Україні системи Бісмарка, тобто концентрація існуючих коштів державного бюджету для убезпечення від ризиків національного масштабу і створення умов для залучення коштів населення для забезпечення первинної та вторинної медико-санітарної допомоги. Це створило б підвалини для наступного формування чесного та прозорого ринку охорони здоров’я.

Створення ринку є обов’язковою умовою для залучення інфраструктурних інвестицій у відновлення мережі лікувально-профілактичних закладів, яка не відповідає навіть стандартам минулого століття. За моєю оцінкою, проведення таких перетворень у системі охорони здоров’я стало б найбільшою перемогою в економічному зростанні та забезпечило б не менш ніж 3% приросту реального ВВП на рік.