ПРИВАТНА ПІСЛЯДИПЛОМНА ОСВІТА ЛІКАРІВ

Про те, як та чому потужні приватні клініки почали опікуватися професійною освітою лікарів, редакції ПЛ розповідає Валентин Дмитрович Парій, медичний директор універсальної клініки «Оберіг», доктор медичних наук, професор, заслужений лікар України, академік Національної академії наук вищої освіти України.

ПЛ: Валентине Дмитровичу, у зв’язку з чим виникла потреба організації бази післядипломного навчання лікарів у клініці «Оберіг»?

В. П.: У середині 2000-х років виникла ідея побудувати приватний медико-діагностичний центр, який відповідав би європейським стандартам і міг би запропонувати медичну допомогу європейського рівня пацієнтам в Україні. За підтримки інвесторів, зокрема теперішнього генерального директора Віктора Олександровича Рибчука, було зроблено все можливе, аби в новоствореній клініці «Оберіг» було найсучасніше медичне обладнання. І тоді ж стало зрозумілим, що питання не в обладнанні, а питання в кадрах. З першого дня політика відкритої у 2008 році універсальної клініки «Оберіг» була спрямована на підвищення професійної здатності наших лікарів. Оснащення, яке ми мали, було інноваційним для України, але для ефективного його використання була необхідна відповідна професійна підготовка. З цією метою ми відправляли наших спеціалістів на стажування в Японію, США та Європу.

ПЛ: Тобто одразу світові стандарти і найвища планка…

В. П.: Саме так. Ще на етапі ідеї клініки її власники і творці вже чудово розуміли, що, навіть купивши надсучасне обладнання, потрібно подбати, аби рівень знань лікарів відповідав умінню використовувати інноваційні технології в клініці. А оскільки кадри вирішують усе, наші інвестори були готові вкладати кошти в професійний розвиток медиків. А коли ми підготували своїх фахівців, виникла ідея на нашій базі взагалі вчити медичні кадри, які працюють в Україні. Отже, ми були в Україні піонерами в торуванні цих стежок на приватному медичному ринку, тому першими почали займатися підготовкою кадрів. З початку існування нашої клініки ми задекларували ідею, що ми готові співпрацювати із закладами освіти щодо підготовки кадрів на нашій базі, передусім — на післядипломному рівні.

Клініка «Оберіг» із самого початку співпрацювала з Національним медичним університетом імені О. О. Богомольця (НМУ) та Національною медичною академією післядипломної освіти імені П. Л. Шупика, яка тепер отримала назву Національного університету охорони здоров’я України імені П. Л. Шупика (НУОЗ України). Я працюю медичним директором фактично ще з етапу ідеї створення клініки «Оберіг», а також я є завідувачем кафедри менеджменту охорони здоров’я Національного медичного університету. Отже, я мав усі важелі для запуску цих процесів.

Як я вже казав, спочатку треба було підготувати свої кадри для нової приватної клініки таким чином, щоб вони могли максимально використовувати технічні можливості інноваційного обладнання, комп’ютерну техніку з автоматизованими робочими технологіями, яка була встановлена. І тут проблема виходила в загальноукраїнську площину. Тому що, на жаль, у нашій країні сучасне медичне обладнання з великими можливостями, яке закуповувалося за місцеві бюджети і державні кошти, реально використовувалося лише на 30–40% через те, що відповідні кадри не були підготовлені. Така передісторія, і з того часу нам багато чого вдалося.

ПЛ: Щодо того, що вдалося, хотілося б дізнатися докладніше…

В. П.: Дам таку статистику. З 2017 по 2020 рік на курсах підвищення кваліфікації на базі клініки «Оберіг» пройшли навчання 357 лікарів. Це немало. Йдеться про офіційні курси тематичного удосконалення, організовані через НМУ та НУОЗ.

ПЛ: За якими спеціалізаціями?

В. П.: Це лапароскопічна хірургія та оперативна гістероскопія в гінекології. Це ультразвукова діагностика в гінекології, ендоскопічна діагностика і хірургія. Це ехоенцефалографія в діагностиці захворювань нервової системи дорослих і дітей та інше.

ПЛ: Але ж клініка «Оберіг» також займалася підготовкою студентів-медиків та інтернів?

В. П.: У нас навіть було започатковано стипендію клініки «Оберіг» кращим студентам НМУ. Це був наш спільний з університетом проєкт, який існував близько трьох років. Ми відібрали десять перспективних студентів та супроводжували їх. Однак життя почало вносити свої корективи, коли деякі наші випускники, отримавши гарні знання, десь «порозчинялися», ймовірно, шукаючи для себе ліпші умови і можливості, зокрема й за кордоном.

Наступним нашим кроком у сфері підтримки професійної освіти була підготовка інтернів. Нашою метою стала підготовка фахівців для потреб клініки, починаючи з інтернатури. Ми уклали угоду з НМУ імені О. О. Богомольця і почали відбирати претендентів на конкурсній основі. Цей проєкт також було започатковано у 2017 році. Були відпрацьовані певні критерії відбору. Претенденти проходили співбесіду, отримували індивідуальну оцінку, результати обговорювалися колегіально в команді лікарів і на раді директорів. Це були інтерни, які навчалися не за рахунок держави, а на платній основі, оскільки тоді бюджетники потім мали їхати за направленням. Ми вважали, що краще підготувати талановиту молодь за виробленими у нас стандартами, ніж адаптувати «зірочок» до наших вимог, що практично неможливо.

У 2017 році ми відібрали в інтернатуру 3 особи, у 2018-му у нас було 4 інтерни, у 2019-му — уже 8, а у 2020 році ми прийняли 10 інтернів. Це ті інтерни, яким ми гарантуємо тут роботу. Саме клініка «Оберіг» оплачує їм навчання в інтернатурі, і водночас вони отримують конкурентоспроможну заробітну плату. Ці інтерни вже є членами нашого колективу, мають право на ті самі пільги, що існують для співробітників, беруть участь у чергуваннях. Що таке інтерн? Це означає «внутрішній». Тобто інтерни мають постійно працювати і вчитися в клініці вдень і вночі. Ми їх моніторуємо і під час основної підготовки на кафедрах НМУ. Зрештою ми отримуємо гарних лікарів, якими можемо пишатися.

ПЛ: Валентине Дмитровичу, складається враження, що ви любите медичну молодь, вірите в неї. Чи ви ніколи не помилялися з вашим вибором?

В. П.: На 100% — ні! Не помилялися. Всі, хто закінчив інтернатуру, вже працюють у нас лікарями. І це чудові лікарі!

ПЛ: Які ТОП-5 ключових параметрів, що мають бути притаманні сучасному лікареві, ви назвали б?

В. П.: По-перше, це достатня база відповідних медичних знань; по-друге, комунікативні навички та інші soft skills; по-третє, прагнення займатися науковою, дослідницькою діяльністю; по-четверте, знання англійської мови; по-п’яте, здатність працювати в команді.

ПЛ: У молодих лікарів також має змінюватися світогляд?

В. П.: Безперечно. Слід зауважити, що питання підготовки і перепідготовки кадрів на післядипломному рівні дуже непросте для України. До сьогодні чимало керівників закладів охорони здоров’я інертні. Адже реформа тієї чи іншої системи зазвичай є непопулярним рішенням для самої системи. Ми це бачимо і розуміємо. Ось якщо взяти питання стандартизації медичних технологій. Коли ми свій проєкт починали, ми чітко визначили: тут європейська клініка — отже, ми повинні цінувати стандарти, підходи, які відповідають найкращій сучасній практиці або доказовій медицині. І ми з першого дня існування складали клінічні протоколи, лікарські формуляри, відходили від фуфломіцинів, про які багато пишуть, і так далі. 14 років поспіль кожен четвер виділяється окремий час для навчання, коли замість наради лікарі обмінюються досвідом, який вони отримали там, де вони додатково навчалися. В політиці клініки було закладено, що кожний лікар має право щороку протягом 10 днів за рахунок клініки підвищувати кваліфікацію за межами України відповідно до свого індивідуального плану.

Важливою також є політика ставлення до пацієнта. Так, наша клініка ніколи не відмовляється від важких, так званих безперспективних хворих. Треба не на показники працювати. Головний показник — то пацієнт. Ми повинні навчити наші медичні кадри (і ми це робимо на всіх рівнях), що ми служимо не інвестору, а ми служимо пацієнту. Хоча чим краще ми будемо служити пацієнтові, тим краще буде інвесторові. Адже пацієнти формують потоки і підтримують репутацію.

ПЛ: Як організовано процес навчання інтернів? Як формуються навчальні програми, добирається викладацький склад?

В. П.: Навчальний план і програма підготовки інтернів — це прерогатива вищого навчального закладу, приміром, НМУ або НУОЗ. Ми не беремо активної участі в теоретичній частині. Але вся практична частина навчання відбувається на нашій клінічній базі, і за кожним інтерном закріплено куратора.

Ми уклали угоду з НМУ та є університетською клінікою на засадах приватно-державного партнерства, яке полягає в тому, що в нас є навчальні класи та база для практики. Далі ми будемо розвивати це партнерство. І тому брати на себе освітні функції та формувати для цього певний штат ми відмовилися. Немає сенсу. Ми клінічний приватний заклад, де відчинено двері для безперервної професійної освіти. Коли ми говоримо про інтернів, то ми готуємо їх для себе і формуємо потреби на майбутнє, будемо найближчим часом оголошувати конкурс для відбору інтернів на 2021/2022 навчальний рік.

ПЛ: Наскільки потужний науковий потенціал у клініці?

В. П.: Дуже потужний. На сьогоднішній день у клініці працює 16 докторів і 42 кандидати медичних наук, 12 співробітників мають звання професора, у нас 5 доцентів, 12 заслужених лікарів України. За час роботи клініки у нас захищено 10 кандидатських і 3 докторські дисертації, зараз активно готуються до захисту 3 роботи, 7 лікарів навчаються в аспірантурі.

ПЛ: Наскільки перспективним у цілому є запроваджений клінікою «Оберіг» формат навчання інтернів? Чи роблять щось подібне інші приватні клініки?

В. П.: Ми перші в Україні з приватних клінік почали втілювати в життя ідею навчання кадрів на власній базі. Тепер уже багато приватних медичних закладів працюють у цьому напрямі. Чув, що у них трохи інша політика — готувати кадри не тільки для себе, а просто на своїй базі.

Ми зробили гарний крок не лише для своєї клініки, а й для країни в цілому. Якщо врахувати, що відбувається реформа, коли державні лікувальні заклади стають суб’єктами самостійного господарювання, коли вони вже також на ринку медичних послуг, де конкурують за пацієнта не тільки з приватними закладами, але й між собою, бо кошти йдуть за пацієнтом. Звичайно, для них актуальна проблема підготовки кадрів. Якби я працював керівником у державному медичному закладі, то чинив би так само. Звернувся б до медичного університету, організував би відбір інтернів, залучив би органи місцевого самоврядування, домовившись із ними про якісь пільги чи особливі умови, матеріальне заохочення тощо для здібної медичної молоді, тому що кваліфіковані кадри — це майбутнє.

ПЛ: Які навчальні заходи, крім післядипломної освіти, проводяться в клініці «Оберіг»?

В. П.: Коли говорити про безперервну професійну освіту, то на нашій базі наші спеціалісти проводять короткострокові (до двох тижнів) курси підвищення кваліфікації, тематичного вдосконалення. Крім того, ми проводимо майстер-класи. Так, ми перший в Україні приватний заклад, де відбулася уже 10-та школа «Нове в гінекології» у форматі дво-триденної міжнародної конференції. У нас є спеціальний лекційний зал, передбачений ще на етапі проєктування й будівництва клініки разом із забезпеченням можливості для слухачів спостерігати онлайн за ходом оперативних втручань з операційних. До нас приїжджали відомі фахівці в галузі ендоскопічної, лапараскопічної та гістероскопічної гінекології, зокрема французькі. Спочатку в цих форумах брало участь 100 осіб, тепер уже 350. Цей захід став дуже популярним попри його платний формат.

ПЛ: Ваша думка про перспективи розвитку приватної післядипломної освіти в Україні.

В. П.: Я підтримую ідею Міністерства освіти і науки та Міністерства охорони здоров’я щодо трансформації післядипломної освіти. Ми втілюємо це в життя.

Керівникам медичних закладів конче потрібно розвивати сучасні навички управління такими закладами. Як можна керувати медичними закладами будь-якої форми власності, не знаючи основ менеджменту, управління фінансовими, кадровими ресурсами?

Щодо лікарів сьогодні треба змінювати їхню післядипломну освіту таким чином, щоби лікар був мотивований володіти англійською мовою, знати, як користуватися пошуковими медичними професійними системами, як знаходити гайдлайни, розумітися на доказовій медицині, цікавитися сучасними технологіями, їздити за кордон для підвищення кваліфікації навіть за власні кошти.

Проблема України ще в тому, що доступність післядипломної освіти для лікарів різна. Якщо подивитися на сільську медицину, то у нас чимало населених пунктів у глибинці, де немає доступного інтернету. Не в усіх лікарів є мотивація, особливо в старшого покоління. Потрібне короткострокове навчання, зокрема онлайн, а також цікаві майстер-класи, які даватимуть результат.

Для того щоб забезпечити моніторинг освіти, потрібно сформувати на державному рівні автоматизований реєстр лікарів для моніторингу підвищення кваліфікації. Проєкт відповідного наказу МОЗ уже існує. Це відкриє можливості для якісної підготовки і самопідготовки на післядипломному рівні в електронному форматі.

Пройде час, і все налагодиться, уся система післядипломної освіти перебудується відповідно до сучасних потреб і викликів. У державної та приватної післядипломної освіти в Україні спільна мета — отримання кваліфікованих професійних кадрів, здатних надавати найвищий рівень допомоги пацієнтам.