Потрійний тариф: особливості оплати праці медичних працівників в умовах пандемії СOVID-19

Микита Буров, юрист медичної практики ЮКК «Де-Юре»

Наприкінці грудня 2019 року ЗМІ вперше повідомили про раптовий спалах нового захворювання у тоді мало відомому багатомільйонному місті Ухань провінції Хубей у центральній частині КНР, а вже 11 березня 2020 року Всесвітня організація охорони здоров’я змушена була оголосити пандемію інфекційної хвороби, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, ― СOVID-19.

25 лютого 2020 року наказом Міністерства охорони здоров’я України № 521 гостру респіраторну хворобу COVID-19 віднесено до переліку особливо небезпечних недуг, а постановою Кабінету Міністрів України № 211 від 12 березня 2020 року на території всієї держави встановлено карантин.

ЗАКОНОДАВЧІ ПІДСТАВИ ПІДВИЩЕНОЇ ОПЛАТИ

Правові, організаційні та фінансові засади запобігання поширення інфекційних хвороб людини, ліквідації їхніх спалахів та епідемій встановлює Закон України «Про захист населення від інфекційних хвороб». Саме цей закон відносить роботи в осередках особливо небезпечних і небезпечних інфекційних хвороб до таких, що здійснюються в особливо шкідливих та шкідливих умовах, залишаючи за Міністерством соціальної політики України право встановлювати умови та розміри оплати праці для медичних та інших працівників, які надають медичну допомогу хворим на інфекційні хвороби.

Відповідно до цього, наказом Міністерства праці та соціальної політики України № 145 від 2 червня 2003 року передбачено умови доплати медичним та іншим працівникам, зайнятим лікуванням людей, ліквідацією епідемій та спалахів, у розмірі від двох до трьох тарифних ставок. При цьому перелік посад працівників, яким має бути здійснена така доплата, затверджується Міністерством охорони здоров’я України.

1 квітня 2020 року Кабінет Міністрів України постановою № 331 передбачив застосування додаткових виплат у розмірі до 300% заробітної плати, а вже 2 квітня 2020 року Міністерство охорони здоров’я України своїм наказом № 768 затвердило спеціальний перелік ― «Перелік посад медичних та інших працівників, що безпосередньо зайняті у ліквідації епідемії та здійсненні заходів з запобігання поширенню гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, та лікуванням пацієнтів із випадками гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, яким здійснюється доплата в розмірі трьох окладів (тарифних ставок) за березень 2020 року».

При цьому персональний перелік працівників, яким здійснюється зазначена доплата, затверджується саме керівником відповідного закладу охорони здоров’я. Такі заклади визначено у постанові Кабінету Міністрів України № 246 від 23 березня 2020 року:

• • заклади охорони здоров’я, які надають медичні послуги хворим на СOVID-19 та уклали з Національною службою здоров’я України договір про медичне обслуговування населення;
  • центри екстреної медичної допомоги та медицини катастроф, які задіяні до реагування на випадки хвороби СOVID-19;
  • державні заклади охорони здоров’я, які визначені для надання стаціонарної медичної допомоги хворим на СOVID-19.

ДОДАТКОВА ЗАРОБІТНА ПЛАТА

Віднедавна Кабінет Міністрів України за ініціативи Міністерства охорони здоров’я України прийняв рішення про продовження карантину до 22 червня. Враховуючи те, що постанова Кабінету Міністрів України № 331 діє в період карантину та протягом 30 календарних днів з моменту його скасування, відповідні медичні та інші працівники, залучені до надання екстреної та стаціонарної допомоги хворим на COVID-19, матимуть право на доплату щонайменше до 21 липня 2020 року.

Водночас Міністерство охорони здоров’я України вже встигло отримати не одну скаргу від лікарів про значні недорахування в розмірах фактично виплаченої заробітної плати.

В Україні відносини, пов’язані з правами працівників на оплату праці та їхній захист, регулюються Кодексом законів про працю України (надалі ― КЗпП України), Законом України «Про оплату праці» та іншими нормативно-правовими актами.

Відповідно до статті 94 КЗпП України, заробітною платою вважається винагорода, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Стаття 2 Закону України «Про оплату праці» визначає структурні елементи такої винагороди:

• • основна заробітна плата, яка надається працівнику за виконану роботу відповідно до встановлених норм праці;
  • додаткова заробітна плата, яка надається працівнику за працю понад установлені норми, за трудові успіхи та винахідливість, а також особливі умови праці;
  • заохочувальні та компенсаційні виплати, до яких належать винагороди за підсумками роботи за рік, премії за спеціальними системами і положеннями, виплати в рамках грантів тощо.

Виходячи зі змісту статті 2 Закону України «Про оплату праці», доплата, передбачена наказом Міністерства охорони здоров’я України від 2 квітня 2020 року № 768, є саме додатковою заробітною платою.

ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ ЗА НЕВИПЛАТИ ТА НЕВЧАСНІ ВИПЛАТИ

Відповідно до статті 97 КЗпП України, оплата праці працівників здійснюється в першочерговому порядку. Всі інші платежі здійснюються власником або уповноваженим ним органом після виконання зобов’язань щодо оплати праці.

Відповідно до норм чинного законодавства, за порушення законодавства про оплату праці винні особи та суб’єкти господарської діяльності можуть притягатися до дисциплінарної, фінансової, адміністративної та кримінальної відповідальності, а саме:

• • стаття 265 КЗпП передбачає відповідальність роботодавця за порушення встановлених строків виплати заробітної плати більш як за один місяць, виплату їх не в повному обсязі у вигляді штрафу в розмірі трьох мінімальних заробітних плат ― 14 169 гривень;
  • стаття 41 Кодексу України про адміністративні правопорушення передбачає відповідальність за порушення встановлених строків виплати заробітної плати та виплату її не в повному обсязі у вигляді штрафу на посадових осіб підприємств, установ та організацій незалежно від форми власності у розмірі від 30 до 100 неоподаткованих мінімумів доходів громадян (надалі ― НМДГ) ― від 510 до 1700 гривень; за повторне протягом року порушення ― від 100 до 300 НМДГ, тобто від 1700 до 5100 гривень;
  • стаття 175 Кримінального кодексу України передбачає покарання за невиплату заробітної плати через нецільове використання коштів, призначених для її виплати, у вигляді штрафу ― від 17 000 до 25 500 гривень, або обмеженням волі на строк до трьох років, або позбавленням волі на строк до п’яти років, з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років.

Укотре звертаємо увагу керівників закладів охорони здоров’я на необхідність неухильного виконання норм чинного законодавства. Проте у випадку порушення трудових прав та, зокрема, права на оплату праці медичні працівники мають можливість:

• • звернутися до роботодавця з вимогою щодо виплати заробітної плати;
  • звернутися до територіального органу Державної служби України з питань праці;
  • звернутися до суду з позовом про стягнення невиплаченої заробітної плати та відшкодування завданої шкоди.