Юридичний щит: як медичному закладу не стати жертвою пацієнта

Руслан Совершенний — юрист, адвокат, керуючий партнер юридичної компанії STATUS сьогодні ділиться своїми думками про стан юридичного захисту приватної медичної практики та дає цінні поради, як уникнути більшості конфліктних ситуацій із пацієнтами.

Компанія STATUS була створена у 2013 році разом із моїми партнерами Юлією Миколаєць та Олександром Даниленком, і ми працюємо тільки з медичними закладами та лікарями і не допускаємо конфлікту інтересів.

ПЛ: Пане Руслане, перед тим, як перейти до головної теми сьогоднішнього інтерв’ю, розкажіть, будь ласка, про себе: як ви стали правником, чому обрали саме цю професію і такий складний напрям діяльності, як захист прав медичних закладів?

Р.С.: Уявляєте, я з дитинства хотів бути лікарем! Я бачив себе в цій професії, мріяв про білий халат, але мій вибір визначила мама. Вона юрист, досвідчений фахівець, і вона наполягла, аби я вступив до Київського університету імені Тараса Шевченка на правничий факультет. У школі я не дуже полюбляв точні науки, хімія та біологія теж не були моїми
улюбленими предметами. Тож довелось зробити вибір на користь юриспруденції, про що я зараз не жалкую. Закінчивши університет, я дванадцять років працював в одному з найбільших банків, класно себе реалізовував, був задоволений. Так склалося у житті, що в колі моїх близьких друзів багато лікарів, і вони почали цікавитися різними юридичними питаннями. Вони розпитували про юридичні аспекти медичної діяльності, просили допомоги з приводу складних ситуацій. Я зрозумів, що ця галузь розвивається і я можу бути корисним для лікарів. «Входження» в цей сегмент діяльності було майже миттєвим — настільки був дефіцит медичних юристів та компаній.

ПЛ: Коли ви створили власну компанію, яка позиціонується на ринку як така, що захищає винятково лікарів та медичні заклади?

Р.С.: Компанія STATUS була створена у 2013 році разом із моїми партнерами Юлією Миколаєць та Олександром Даниленком, і ми працюємо тільки з медичними закладами та лікарями і не допускаємо конфлікту інтересів. Наразі ми маємо найбільшу команду — нас 12 спеціалістів. Для медичної галузі це круто, адже ми маємо можливість вести масштабні проєкти та надавати послуги багатьом медичним компаніям одночасно. Крім того, ми проводимо освітні заходи, беремо участь у розробленні нормативних документів, стандартів, намагаємося бути не тільки контролерами дотримання законів, але й тими, хто створює нові правила. В даному контексті у нас також є досягнення.

ПЛ: Говорячи про «створення документів, стандартів, протоколів», ви маєте на увазі якісь локальні документі чи законодавчі ініціативи?

Р.С.: Ні, я маю на увазі законодавчі документи — ті, що регулюють діяльність галузі в цілому.

ПЛ: Можете навести приклади, коли ваша діяльність мала галузеве значення?

Р.С.: Так. Ми брали безпосередню участь у розробленні документації під спеціальність «пластична хірургія», і в минулому році ця спеціальність нарешті була визнана окремим видом медичної діяльності. На сьогодні ми працюємо над створенням спеціальності «косметолог», що також вважаю важливим. Завершення цього процесу ось­ось відбудеться. Активно долучалися до роботи над законопроєктом щодо лікарського самоврядування. В процесі роботи над внутрішніми документами МОЗ, що стосувалися питань медичної реформи, були прийняті наші зауваження до постанов та наказів з питань фінансування первинної медичної допомоги.

Наша робота надважлива — ми створюємо нові правила гри, за якими буде жити галузь та які визначатимуть шлях розвитку медицини та життя людей.

ПЛ: Чи правильно я розумію, що ваша діяльність має на меті не тільки розв’язання проблем конкретного медичного закладу — клієнта, а в цілому — створення нової екосистеми, в якій виграють усі — лікарі, медичні заклади, пацієнти та держава?

Р.С.: Саме так. Якщо розглядати плюси юридично врегульованої діяльності медичних закладів у контексті держави — то зрозуміло, що в будь­якій державі є зацікавленість, аби населення отримувало якісні та доступні медичні послуги. Держава повинна забезпечити прозорі та чесні правила гри на ринку, аби й державні, і приватні медичні заклади
могли розвиватися та працювати заради блага пацієнтів. До речі, ми зараз багато працюємо над врегулюванням питань державно­приватного партнерства. У держави є багато ресурсів, які може використовувати приватна медицина, і це дасть можливість зробити доступнішим якісне лікування та покращити сервіс у державних закладах. Тому наша
робота надважлива — ми створюємо нові правила гри, за якими буде жити галузь та які визначатимуть шлях розвитку медицини та життя людей. Варто зауважити, що багато
норм, які стосуються медицини, тягнуться ще з Радянського Союзу. Вони є безглуздими, але чомусь ніхто не хоче брати на себе відповідальність та скасовувати непотрібні вимоги. Купа ДБН, вимог до площ та обладнання не відповідають реальним потребам. Наприклад: є вимоги щодо площ кабінетів лікаря від 15 до 18 метрів. При тому, що увесь світ, і
Україна зокрема, вже давно використовує для консультування кабінети до 10 метрів. Але вимога є — і молодим медичним закладам потрібно «шукати» площі та утримувати їх нераціональне використання. І таких «дрібниць» — безліч. При відкритті медичної практики це наражає на зайві витрати грошей, нервів та часу. Потрібно приводити ці
вимоги та норми до реалій сьогодення, а не керуватися морально застарілими документами. В цьому також бачу своє завдання.

Головною «загрозою» медичного закладу є не державні органи, а пацієнт. Саме він — і бажаний гість в закладі, і його ворог, якщо щось пішло не так.

ПЛ: Поділіться, будь ласка, інформацією, що є основним блоком медичної документації приватної клініки?

Р.С.: З юридичної точки зору медичний заклад є суб’єктом господарювання, і відчуття захищеності виникає тільки в тому разі, якщо в кожному бізнес­процесі є порядок. Тому медичний заклад на етапі відкриття повинен мати усі документи, що регламентовані наказом МОЗ. При функціонуванні медичного закладу в ньому повинні ідеально вестися
кадрова документація, медична документація, фінансова документація, а також бути в наявності усі форми та документи, що регламентують відносини «пацієнт — медичний
заклад».
Кожен бізнес­процес має бути юридично захищений. Зазвичай юридичний аудит дає медичному закладу можливість підготуватися, аби спокійно зустріти будь­яку перевірку, представників будьяких органів та впевнено відповідати на запитання контролюючих органів, а найголовніше — пацієнтів.
Є дві категорії документів: загальногалузеві та внутрішні. Другі — це регламентовані закладом та адаптовані під специфіку його роботи накази, алгоритми, правила. Кожен заклад
має право створювати свої власні внутрішні правила.

Кожен бізнес-процес має бути юридично захищений. Юридичний аудит дає медичному закладу можливість підготуватися до будь-якої перевірки.

ПЛ: На що потрібно звертати увагу в першу чергу, створюючи «юридичний щит» для медичного закладу? 

Р.С.: Як би це дивно не звучало, але головною «загрозою» медичного закладу є не державні органи, а пацієнт. Саме він — і бажаний гість у закладі, і його ворог, якщо щось пішло не так. Це я вам говорю як юрист, який мав справу з десятками, сотнями випадків у своїй практиці. На сьогодні держава не має таких ресурсів, аби прийти у кожен заклад із перевіркою, і тому боятися в першу чергу слід пацієнта, бо його скарга чи позов до суду може створити купу проблем. До того ж, хочу зауважити, що потужна юридична підготовка клініки сприяє позитивному ставленню персоналу та лікарів до свого роботодавця — вони почуваються захищеними. На мій погляд, лікарі повинні більшість часу приділяти не веденню юридичної документації, а роботі з пацієнтом — комунікації, діагностиці, лікувальному процесу. Не секрет, що більшість конфліктів зароджується в кабінеті лікаря. Звісно, далеко не всі лікарі —
генії комунікації, але ж потрібно зважати на те, скільки часу залишається у лікаря суто на прийом пацієнта після заповнення купи паперів. Тому окрема людина або юридична служба
медичного закладу, що відповідає за ведення документації з пацієнтами та врегульовує всі питання з пацієнтом, — це ідеальна ситуація.

ПЛ: Як покращити ситуацію щодо конфліктів у медичному закладі?

Р.С.: На мій погляд, перше, що потрібно зробити, — це навчити лікарів та інший медичний персонал правильній комунікації. Існує безліч курсів, тренінгів та інших методів навчання.
Аж до індивідуального або корпоративного навчання навичок безконфліктного спілкування. І, звісно, важливим є наявність юридичної підтримки в кожному кроці медичного закладу, адже: «Лікар повинен лікувати, крапка!»

ПЛ: З вашого досвіду, пане Руслане, які медичні напрями є лідерами за чисельністю конфліктів та судових позовів в Україні?

Р.С.: Дозволю собі скласти такий собі «сумний рейтинг»:
1. Пластична хірургія.
2. Акушерство та гінекологія.
3. Онкологія.
4. Офтальмологія.
5. Загальна хірургія.

ПЛ: Не хотілося б завершувати на сумній ноті, тому прошу вас, пане Руслане, сказати кілька слів привітання з новорічними святами для читачів журналу «Приватний лікар».

Р.С.: Хочеться побажати лікарям та власникам медичних закладів у новому році миру, злагоди, добробуту та прозорих умов ведення бізнесу, підтримки держави й поваги до медичної професії. І нехай юридичний захист завжди буде на сторожі вашого спокою! 

Бесіду вела Олена Труш